Марина Алдон – 15 липня. Ластівка

28 апреля, 2013 3:28 пп

П’ятнадцяте липня. Ластівка

3D, у техніці розчинення

Ластівка вдихає тепле літо, різнотрав’я,
Ласки жде від вітру-охоронця… й благодаті…
І пірнає в неба глиб над світом… хутко… зрання…
Щоб крилом відчути промінь сонця рудуватий…

Дегустує липня дивний запах, амплітуду…
Визначає пісні справжню сутність та протяжність…
Символ доброти та щастя –  птаха білогруда…
У маленькім тілі вища мудрість і відважність…

Справ у неї кожен день багато… трудівниця…
Знає всі напам’ять континенти, океани…
Хати оберегом є перната мандрівниця…
Сняться їй повір’я та легенди Роксолани…

У тексті розчинено вірш:

Ластівка вдихає тепле літо,
Ласки жде від вітру-охоронця…
І пірнає в неба глиб над світом,
Щоб крилом відчути промінь сонця…

Дегустує липня дивний запах,
Визначає пісні справжню сутність…
Символ доброти та щастя –  птаха…
У маленькім тілі вища мудрість…

Справ у неї кожен день багато…
Знає всі напам’ять континенти…
Хати оберегом є перната…
Сняться їй повір’я та легенди…

 

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 липня. Ластівка нет

Марина Алдон – 14 липня. «Вітер» Миколи Глущенка

28 апреля, 2013 1:18 пп

Чотирнадцяте липня. «Вітер» Миколи Глущенка

3D, у техніці розчинення

Енергія вітру струмує судинами світу, по колу, можливо,
Пронизує хмари, у небі ж доволі просторо, комфортно у міру…
Витоптує власну, незриму, абстрактну орбіту, безпечно, дбайливо…
По променях сонця сповзає на землю бадьоро, пірнає у прірву…

Є всесвіту подихом, певно, старезний вітрисько, дивує хрипінням…
У нього з повітря поверхня ефірної плоті, безбарвні зіниці…
Йому і до Бога, й до трав розпанаханих близько… Геть силу тяжіння!
Його не спіймати і крил не відтяти в польоті під час громовиці…

Він – буря і бриз, ураган і тайфун триязикий, мандрує стихійно…
Деревам у коси вплітає дощиночки слізні… із перлами-градом…
Здаватися може і ніжним, і грубим, і диким, цілком офіційно…
У нього облич сотні тисяч, усі вони різні, звичайно, масштабом…

У тексті розчинено вірш:

Енергія вітру струмує судинами світу,
Пронизує хмари, у небі ж доволі просторо…
Витоптує власну, незриму, абстрактну орбіту,
По променях сонця сповзає на землю бадьоро…

Є всесвіту подихом, певно, старезний вітрисько,
У нього з повітря поверхня ефірної плоті…
Йому і до Бога, й до трав розпанаханих близько,
Його не спіймати і крил не відтяти в польоті…

Він – буря і бриз, ураган і тайфун триязикий,
Деревам у коси вплітає дощиночки слізні…
Здаватися може і ніжним, і грубим, і диким,
У нього облич сотні тисяч, усі вони різні…

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 липня. «Вітер» Миколи Глущенка нет

Марина Алдон – 13 липня. Вершина

28 апреля, 2013 9:03 дп

Тринадцяте липня. Вершина

3D, у техніці розчинення

Струм у венах. Політ. Так треба… бо звуть вишини…
Скелі, наче святі собори, дають прозріння…
Може, серце впадає в небо, у надглибини…
Або в душу вростають гори своїм корінням…
Поруч прірва. Норд-ост наскрізний вивчає танці…
Чути голос і сонця, й Бога у стані трансу…
Кожен камінь – кулак залізний, планети панцир…
У зіницях кипить волога – краплини глянсу…
Навіть ґрунту вражає пружність, а, може, міцність…
Прокладають пісні орбіту крізь сім галактик…
У двобої з собою мужність та нелогічність…
Під ногами вершина світу… Едему клаптик…
Відчуваю екстаз, блаженство, чи дотик долі…
І природи сувору ніжність у лоні гаю…
Кожен крок – це ектирим, мистецтво та сила волі…
У повітрі пульсує… вічність… Її вдихаю…

У тексті розчинено вірш:

Струм у венах. Політ. Так треба…
Скелі, наче святі собори…
Може, серце впадає в небо,
Або в душу вростають гори…
Поруч прірва. Норд-ост наскрізний…
Чути голос і сонця, й Бога…
Кожен камінь –   кулак залізний…
У зіницях кипить волога…
Навіть ґрунту вражає пружність…
Прокладають пісні орбіту…
У двобої з собою мужність,
Під ногами вершина світу…
Відчуваю екстаз, блаженство
І природи сувору ніжність…
Кожен крок – це ектирим, мистецтво…
У повітрі пульсує… вічність…

 

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 липня. Вершина нет