Марина Алдон – 27 травня. Цвітуть каштани

Двадцять сьоме травня. Цвітуть каштани

3D, у техніці розчинення

Буяє весна навколо, казкова, дивна,
Співає Дніпро врочисто нові канцони…
Каштани, нарешті, гордо, консервативно
Вдягають своє намисто на пишні крони…

Погладжує вітер, мовчки, деревам брови…
Суцвіття-свічки на вітах, як герб природи…
Іще молоді листочки, немов шовкові,
Уже з ароматом літа, усім на подив…

У небі безмежно-синім Творця дзвіниця…
Хмарини… і ті трикутні, пірамідальні…
Святковий сьогодні Київ, моя столиця,
У білій одежі шлюбній, у ідеальній…

У тексті розчинено вірш:

Буяє весна навколо,
Співає Дніпро врочисто…
Каштани, нарешті, гордо
Вдягають своє намисто…

Погладжує вітер, мовчки,
Суцвіття-свічки на вітах…
Іще молоді листочки
Уже з ароматом літа…

У небі безмежно-синім
Хмарини… і ті трикутні…
Святковий сьогодні Київ
У білій одежі шлюбній…

 

26 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 26 травня. Коли ти зі мною

Двадцять шосте травня. Коли ти зі мною

3D, у техніці розчинення


Сонця ніжні пальці крізь ефір
Гладять квіт черешні, дня намисто.
Птах співає вранці мантру гір,
Ніби нетутешній…. голосисто.

Квапиться струмочок у похід,
Випростати тіло хоче, думку…
Вітер зве в таночок цілий світ,
Жде хмаринка біла поцілунку.

Пахне ліс весною, медом – гай,
Роси, мов причастя для природи…
Коли ти зі мною, всюди рай,
Повен Всесвіт щастя, насолоди.

У тексті розчинено вірш:

Сонця ніжні пальці
Гладять квіт черешні.
Птах співає вранці,
Ніби нетутешній.

Квапиться струмочок
Випростати тіло.
Вітер зве в таночок,
Жде хмаринка біла.

Пахне ліс весною,
Роси, мов причастя.
Коли ти зі мною –
Повен Всесвіт щастя.

 

9 березня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Марина Алдон – 25 травня. Знепокоєне серце

Двадцять п’яте травня. Знепокоєне серце

3D, у техніці розчинення

Зоринки у небі, як вічності зодчі… як очі безодні…
У них таємниці і неба, і світу… Ще б їх прочитати…
В одежі твоїй засинаю щоночі у ліжку холоднім,
Щоб бути в тобі, відчувати твій імпульс у власній кімнаті…

Торкнутися б рук… через відстань… вустами… здійснити бажання!
Вдихнути тепло ледь засмаглої шкіри, схилившись покірно…
Давно пораховані родимки, шрами… і татуювання…
Чому ж до цих пір я кохаю без міри? … Безмежно… безмірно…

Ти – щастя вітрило, тривога душевна, ти – місячний промінь…
Без тебе у млі затихає джерельце, вітри топчуть квіти…
Візьми мої вірші, пісні всі даремно, на пам’ять, на спомин…
Лише поверни… знепокоєне серце, бо може згоріти…

У тексті розчинено вірш:

Зоринки у небі, як вічності зодчі…
У них таємниці і неба, і світу…
В одежі твоїй засинаю щоночі,
Щоб бути в тобі, відчувати твій імпульс…

Торкнутися б рук… через відстань… вустами…
Вдихнути тепло ледь засмаглої шкіри…
Давно пораховані родимки, шрами…
Чому ж до цих пір я кохаю без міри?

Ти – щастя вогонь та тривога душевна,
Без тебе у млі затихає джерельце…
Візьми мої вірші, пісні всі даремно…
Лише поверни… знепокоєне серце…

 

26 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду