Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

3D, у техніці розчинення

Пробач ворогів, Боже мій, за симптоми заздрості,
Бо ж легко молитись за друзів, чи за соратників,
Що поруч у щасті, у тузі, у горі, й радості…
І навіть в мовчанці німій вони кращі радники…

Противників, Отче, прости… вбивць закону совісті…
Що в масках блукають між нами, оскал приховують…
Серця ампутують словами… вбивають повністю…
До мрій прибивають хрести… крила волі сковують…

Суперникам гріх відпусти: хитрість, підлабузництво, –
Вони ж і глухі, і незрячі без сили вищої…
Є в людях інстинкти звірячі, цинізм, відступництво,
Бо вперто ідуть до мети, та іще й нечистої…

Пробач ворогів, Боже мій, не усі ж однакові…
На них не тримаю образи за грубу бесіду…
У зла же цупкі метастази, клітини ракові…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий! Ти – основа Всесвіту!

У тексті розчинено вірш:

Пробач ворогів, Боже мій,
Бо ж легко молитись за друзів,
Що поруч у щасті, у тузі…
І навіть в мовчанці німій…

Противників, Отче, прости…
Що в масках блукають між нами,
Серця ампутують словами,
До мрій прибивають хрести…

Суперникам гріх відпусти, –
Вони ж і глухі, і незрячі…
Є в людях інстинкти звірячі,
Бо вперто ідуть до мети…

Пробач ворогів, Боже мій…
На них не тримаю образи…
У зла же цупкі метастази…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий!

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст»

Двадцять п’яте березня. Роздуми над  картиною Рембрандта «Фауст»

3D, у техніці розчинення

Не спиться увечері… Мало світла?
Конфлікт з любов’ю… чи її відсутність?
Пилюка на папері непомітна…
Автограф кров’ю – втрачена вже сутність…

Приходить Мефістофель до кімнати…
Спокусник вічний із очима смерті…
Портрет чомусь не в профіль…. не впізнати…
Ще й потойбічний… голос прямо в серці…

Майбутнє на терезах: Бог – Диявол…
Суспільний статус – в рамках забаганок…
Життя, як та імпреза, або танго…
Гадає Фауст… чи настане ранок?

Зірвав хтось місяць з неба, вірогідно,
Космічним смерчем… Поруч хмари шкіра…
Мужчині жінку треба, необхідно…
А де же Гретхен? Світ без неї – прірва…

У тексті розчинено вірш:

Не спиться увечері…
Конфлікт з любов’ю?
Пилюка на папері,
Автограф кров’ю…

Приходить Мефістофель,
Спокусник вічний…
Портрет чомусь не в профіль….
Ще й потойбічний…

Майбутнє на терезах:
Суспільний статус…
Життя, як та імпреза, –
Гадає Фауст…

Зірвав хтось місяць з неба
Космічним смерчем…
Мужчині жінку треба…
А де же Гретхен?

*Графюра «Фауст» оздобила книжку Гете з однойменною назвою.

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013