Сімнадцяте березня. Роздуми над картиною К. Ф. Юона «Березневе сонце»
3D, у техніці розчинення
Дерева, сонцем позолочені, бояться затремтіти,
Охороняють тишу, спокій, нИви мешканців села…
В них білі рукави підкочені, оголені всі віти…
Старечі стовбури високі… виглядають – де весна…
З морозом діти на прогулянці, їм вітер осідлати б…
А де ж для коней іподроми? Кожен вершник, мов козак…
До стежки тихо тіні туляться, як мати до дитяти…
Хатини, начебто хороми… Безтурботно спить рівчак…
Хмарини дихають свободою та сонцем березневим…
Налиті небеса блакиттю… Трохи хочеться пісень…
Поговорити б із природою, з повітрям кришталевим,
Насолодитись диво-миттю, в серці зберегти цей день…
У тексті розчинено вірш:
Дерева, сонцем позолочені,
Охороняють тишу, спокій…
В них білі рукави підкочені,
Старечі стовбури високі…
З морозом діти на прогулянці…
А де ж для коней іподроми?
До стежки тихо тіні туляться,
Хатини, начебто хороми…
Хмарини дихають свободою…
Налиті небеса блакиттю…
Поговорити б із природою,
Насолодитись диво-миттю…
29 січня 2012
© Copyright Marina Aldon 2013
Оставить комментарий