Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида

Двадцять восьме лютого. Сновида

3D, у техніці розчинення

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів, де стерто зовсім кілометрів позначки,
Неквапно та беззвучно прокрадаєшся за межі потойбічності…
Для тебе місяць повний наче вигорів, знайти його стараєшся навпомацки…
У млі блукати зручно… і вдихати сон, як тимчасовість вічності…

Безкрилий, непідвласний гравітації… гортаєш простір порухами плавними…
Маршрути на долоні до народження накреслені освоюєш?
Знаходишся у стані медитації, керуєшся процесами уявними?
Чи ночі у полоні серцем… рівновагу всесвіту відновлюєш?

Курсуєш колізеєм чи коридою, канатохідцю світу паралельного?
Цілує вітер вії, додає ентузіазму, сили, певності…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою і віртуозом ризику смертельного,
А ти читаєш мрії, віщі марення, думки пророків древності…

У тексті розчинено вірш:

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів
Неквапно та беззвучно…
Для тебе місяць повний наче вигорів,
У млі блукати зручно…

Безкрилий, непідвласний гравітації…
Маршрути на долоні?
Знаходишся у стані медитації,
Чи ночі у полоні?

Курсуєш колізеєм чи коридою?
Цілує вітер вії…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою,
А ти читаєш мрії…

 

23 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

*Малюнок авторський «Сомнамбула», акварель.