Двадцять п’яте лютого. Рідне місто моє…
3D, у техніці розчинення
Рідне місто моє, оповите гірськими легендами…
У долоні віків між нарцисами, ти – як столиця душі…
Річка пісню снує, і струмує мелодія венами…
Кожен дім зі знайомими рисами… навіть вітрин вітражі…
Рідне місто моє зі стежками, що пахнуть свободою…
Славне гідністю, доблестю, мужністю… наперекір ворогам…
Серце стукає, б’є, у гармонії із праприродою,
В храмі, поруч із Божою мудрістю, свічі подібні зіркам…
Рідне місто моє із високою древньою вежею…
Від тривоги, журби, суму сховище… біля альтанки дібров…
Тут калина стає і городу, і лану одежею,
Оберегом родинного вогнища є доброта і любов…
Рідне місто моє… жаль, на мапі ще менше за крапочку…
Ти – скарбниця свята самобутності, навіть духовності суть…
Вранці сонце встає і для праці запалює лампочку,
Бачить велич твоєї могутності та незрівнянну красу…
У тексті розчинено вірш:
Рідне місто моє
У долоні віків між нарцисами…
Річка пісню снує,
Кожен дім зі знайомими рисами…
Рідне місто моє,
Славне гідністю, доблестю, мужністю…
Серце стукає, б’є
В храмі, поруч із Божою мудрістю…
Рідне місто моє…
Від тривоги, журби, суму сховище…
Тут калина стає
Оберегом родинного вогнища…
Рідне місто моє!
Ти – скарбниця свята самобутності…
Вранці сонце встає,
Бачить велич твоєї могутності…
21 січня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Оставить комментарий