Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

13 января, 2013 5:29 пп

Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

3D, у техніці розчинення

Люблю до нестями: і пристрасно, й несамовито…
Ти камінь наріжний моєї світобудови…
Бескиди між нами… співають вітри сумовито…
Ще й шлях білосніжний ховає твій слід зимовий…

Люблю відчайдушно, від розпачу ладна кричати…
Так хочеться втіхи… Ховаюсь за папірцями…
Мороз незворушно зашторює вікна кімнати…
Спресовує ріки, не віддаль, що між серцями…

Люблю безнадійно, аж стогнуть ліси у комі…
Ридаю ночами зірками і воском свічки…
Дрижать неспокійно… завії. У них судоми?
Лиш тіні-прочани… цілують безмовно щічки…

Люблю безумовно, молюся покірно Богу…
Оголюю душу… На сповідь зізнання схоже…
Це – невиліковно… Гортаю в піснях тривогу…
Терпіти я мушу… Колись покохаєш, може…

У тексті розчинено вірш:

Люблю до нестями…
Ти камінь наріжний…
Бескиди між нами…
Ще й шлях білосніжний…

Люблю відчайдушно…
Так хочеться втіхи…
Мороз незворушно
Спресовує ріки…

Люблю безнадійно…
Ридаю ночами…
Дрижать неспокійно…
Лиш тіні-прочани…

Люблю безумовно…
Оголюю душу…
Це – невиліковно…
Терпіти я мушу…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, привітання, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина нет

Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська

13 января, 2013 5:22 пп

Тринадцяте лютого. Зима карпатська

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС

Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…

Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…

Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?

Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…

У тексті розчинено ЯС:

Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…

Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…

Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…

 

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет

Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

13 января, 2013 5:19 пп

Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

3D, у техніці розчинення

Сіре небо з відблиском  рожевим, мов до гір доріжка…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода… автентична,
Спить під саркофагом кришталевим, наче Білосніжка…
Струмує в венах тільки прохолода галактична…

Плоть води, неначе в целофані із цупкого льоду…
Щось мороз малює придорожній… Знов сніжину?
Береги у біле хутро вбрані, як і вся природа…
А човен одинокий та порожній… жде людину…

В місті зимно… іній, ніби вуси клена та ліщини…
Ріка мовчить, закована в залізо… проти сонця…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси в лоно батьківщини…
І скресне світ… запахне обрій лісом із віконця…

У тексті розчинено вірш:

Сіре небо з відблиском  рожевим…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода,
Спить під саркофагом кришталевим …
Струмує в венах тільки прохолода…

Плоть води, неначе в целофані…
Щось мороз малює придорожній…
Береги у біле хутро вбрані,
А човен одинокий та порожній…

В місті зимно… іній, ніби вуси…
Ріка мовчить, закована в залізо…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси…
І скресне світ… запахне обрій лісом…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить нет

Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

13 января, 2013 5:17 пп

Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

3D, у техніці зіставлення

Цілуй, обіймай, голуб… ковтай мене, як причастя,
Диханням своїм грій плечі, словами лікуй від стресу…
Хай ду́ші вступають в шлюб… я хочу, нарешті, щастя…
Серця́ хай вінчає вечір, а вітер хай править месу…

Хай віхола грає джаз, танцює мороз сердито…
Кохай мене палко, ніжно, як вперше та як востаннє…
Накриє нехай екстаз шалено, несамовито
Лавиною наше ліжко… Вирує чуття хай справжнє!

У очі дивись мої! Є сила тертя між нами?
Забудь же про заборони… довірся закону казки…
Дозволь, я знайду твої на шкірі родимі плями,
Усі ерогенні зони, повір, потребують ласки…

Цілуй, обіймай, голуб… Зірви тихо плід спокуси…
Хай тане в долоні лютий, віддайся же ейфорії…
Хай стогін зринає з губ… бо ж любощі – землетруси…
Несила тебе забути… Здійсни заповітні мрії!

У тексті розчинено два вірші:
1.
Цілуй, обіймай, голу,
Диханням своїм грій плечі…
Хай ду́ші вступають в шлюб,
Серця́ хай вінчає вечір…

Хай віхола грає джаз,
Кохай мене палко, ніжно…
Накриє нехай екстаз
Лавиною наше ліжко…

У очі дивись мої!
Забудь же про заборони…
Дозволь, я знайду твої
Усі ерогенні зони…

Цілуй, обіймай, голуб…
Хай тане в долоні лютий…
Хай стогін зринає з губ…
Несила тебе забути…

2.
Ковтай мене, як причастя,
Словами лікуй від стресу…
Я хочу, нарешті, щастя!
А вітер хай править месу…

Танцює мороз сердито,
Як вперше та як востаннє…
Шалено, несамовито
Вирує чуття хай справжнє!

Є сила тертя між нами?
Довірся закону казки…
На шкірі родимі плями,
Повір, потребують ласки…

Зірви тихо плід спокуси…
Віддайся же ейфорії…
Бо ж любощі – землетруси
Здійсни заповітні мрії!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, Камасутра, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок

13 января, 2013 5:05 пп

Десяте лютого. Морозний ранок

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…

Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…

Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…

Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…

У тексті розчинено ЯС:

Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…

Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…

На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет

Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

13 января, 2013 5:03 пп

Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі»

3D, у техніці розчинення

У погляді – допитливість, журба, морська лагуна,
А губи – мов бутон тюльпану ніжний і звабливий…
Сама тоненька, начебто верба, ще зовсім юна…
Та в серці, певно, має рану, опік особливий…

Пізнала біль, солодкий перший гріх та смак тривоги,
Коханого жорстоку зраду, або смерть трагічну,
Долоні вітру і клубок доріг, чуття знемоги,
Але й п’янку, терпку відраду, пристрасть аритмічну…

Неначе мак, червоний капелюх – контрастна пляма…
Вбрання, як у черниці, чорне, зовсім невиразне…
Цікаво, що насторожило слух… Чи кличе, мама?
Життя  людини ілюзорне?! Та таке прекрасне!

У тексті розчинено вірш:

У погляді – допитливість, журба,
А губи – мов бутон тюльпану…
Сама тоненька, начебто верба,
Та в серці, певно, має рану…

Пізнала біль, солодкий перший гріх,
Коханого жорстоку зраду,
Долоні вітру і клубок доріг,
Але й п’янку, терпку відраду…

Неначе мак, червоний капелюх…
Вбрання, як у черниці, чорне…
Цікаво, що насторожило слух…
Життя  людини ілюзорне?!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте лютого. Роздуми над картиною О. Мурашка «Дівчинка в червоному капелюсі» нет

Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра

13 января, 2013 5:00 пп

Восьме лютого. Карпатська ватра

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:

Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…

Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?

Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…

Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!

У тексті розчинено ЯС:

Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…

Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?

Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет