Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

5 января, 2013 10:56 дп

Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня…

3D, у техніці розчинення

Дзеркальна поверхня рікИ біля схилу гори, як фольга з цукерки,
Немов площина забуття, що приховує мрії, пориви світлі…
На дні десь дрімають зіркИ, безтурботно чекаючи, поки смеркне…
В режимі зими почуття теж холонуть, напруга ще й у повітрі…

Дзеркальна поверхня душі відчуває рубці на рельєфі шкіри,
Спресовує сум та печаль у зіницях, формує життєву книгу…
На кожній сльозі вітражі із останків кохання, щемкої віри,
Малюють морози, на жаль, на звороті грудей безнадії кригу…

Дзеркальна поверхня листа зберігає твій запах у формі віршів,
Впирається в серця конверт тільки пам’ять зі знімками замість марок…
І знов поміж нами міста, та й самі ми, здається, вже дещо інші…
І знов у завії концерт, тліє вечір повільно, неначе згарок…

У тексті розчинено вірш:

Дзеркальна поверхня рікИ,
Немов площина забуття…
На дні десь дрімають зіркИ,
В режимі зими почуття…

Дзеркальна поверхня душі
Спресовує сум та печаль…
На кожній сльозі вітражі
Малюють морози, на жаль…

Дзеркальна поверхня листа
Впирається в серця конверт…
І знов поміж нами міста,
І знов у завії концерт…

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять четверте січня. Дзеркальна поверхня… нет

Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

5 января, 2013 10:54 дп

Двадцять третє січня. Пишу тобі листа

3D, у техніці розчинення

Тремтить рука… Пишу тобі листа у формі звернення…
Співає вітер за вікном, як Скрябін (ексцентричність у характері)…
Я пробую без тебе жити, та… не жду повернення…
У серці сотня Маріанських впадин або безіменних кратерів…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай, групую речення…
Приправлений зірками… офіційно визнає сніг меланхолію…
Абстрактну тінь облизує свіча, чомусь приречено…
Натхненно, гарячково, емоційно почуття свої оголюю…

Тремтить рука… Пишу тобі листа… Паперу клаптики
Не чорними чорнилами, а кров’ю літер пахнуть… від напруження…
Між нами кілометри рік, містА і дві галактики…
Як до душі достукатись любов’ю… крізь відчуження?

У тексті розчинено вірш:

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Співає вітер за вікном, як Скрябін…
Я пробую без тебе жити, та…
У серці сотня Маріанських впадин…

Зі сліз і мрії місячний п’ю чай,
Приправлений зірками… офіційно…
Абстрактну тінь облизує свіча,
Натхненно, гарячково, емоційно…

Тремтить рука… Пишу тобі листа…
Не чорними чорнилами, а кров’ю…
Між нами кілометри рік, містА…
Як до душі достукатись любов’ю?

 

5 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє січня. Пишу тобі листа нет