Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок

2 января, 2013 1:10 пп

Шістнадцяте січня. Січневий ранок

3D, у техніці розчинення

На склі мережка – арт-декор морозу рукотворний,
Нанесена старанно смуга льодяна на річку…
Блондинка-стежка відкриває простір чудотворний,
У шапці із туману задуває ранок свічку…

Холодне сонце треться в гриву лісу білувату,
У неба на макітрі хмаронька пухка північна…
Джгут-волоконце вітру гори змірює, як хату,
Десь губиться в повітрі аромат гуцула-січня…

Мала сніжинка дефілює на зимовій сцені…
На вії десять тижнів мрія-слізка мочить крила кволі…
Мов павутинка… сум обмотує землі легені…
Стосунки рвуться ніжні… у душі фантомні болі…

У тексті розчинено вірш:

На склі мережка,
Нанесена старанно…
Блондинка-стежка
У шапці із туману…

Холодне сонце
У неба на макітрі,
Джгут-волоконце
Десь губиться в повітрі…

Мала сніжинка
На вії десять тижнів…
Мов павутинка,
Стосунки рвуться ніжні…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, мої вірші, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шістнадцяте січня. Січневий ранок нет

Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

2 января, 2013 1:08 пп

П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій… Хуга сниться?
Темрява зринає, наче птах… по вертикалі…
У душі – журба, в судинах – іній, лід – в зіницях
Біль тримає небо на плечах… як Бог скрижалі…

Хоровод зірок на крутосхилах фантастичних…
Сум читає всі твої листи, мов книгу Долі…
У зими вітри бринять на крилах галактичних…
За чуття, за шал мене прости… за мрії голі…

На вікні малюють щось морози… квіти… наче…
Ніч – це вічність, чи коротка мить, рух по спіралі?
Крижаніють на обличчі сльози… Серце плаче…
Ти далеко… Як без тебе жить, не знаю, далі…

У тексті розчинено вірш:

Ліс дрімає в сукні сніжно-білій…
Темрява зринає, наче птах…
У душі – журба, в судинах – іній,
Біль тримає небо на плечах…

Хоровод зірок на крутосхилах,
Сум читає всі твої листи…
У зими вітри бринять на крилах…
За чуття, за шал мене прости…

На вікні малюють щось морози…
Ніч – це вічність, чи коротка мить?
Крижаніють на обличчі сльози…
Ти далеко… Як без тебе жить…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте січня. Як без тебе жити? нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

2 января, 2013 1:06 пп

Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік

3D, у техніці розчинення

Старий Новий рік засипає все місто снігом,
На вечорниці скликає морози холодний вітер…
Немає доріг, а довкола мазурка віхол,
У білих колисках дрімають лОзи, їм сниться бісер…

Старий Новий рік колядує зимі з віконця,
Радісно, щиро збирає родину… Усюди гомін!
Узорами рік прикрашає поверхню сонця,
Вправно оздоблює кожну крижину… точніше – промінь…

У тексті розчинено вірш:

Старий Новий рік
На вечорниці скликає морози…
Немає доріг,
У білих колисках дрімають лози…

Старий Новий рік
Радісно, щиро збирає родину…
Узорами рік
Вправно оздоблює кожну крижину…

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, Новий рік, обряди, пори року, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте січня. Старий Новий рік нет

Марина Алдон – Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

2 января, 2013 1:04 пп

Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії

3D, у техніці розчинення

Зерном посіває господар хатину, підлогу в старій кімнаті,
Вітає словами колядки, душа розмовляє із небом…
Чекають наїдки велику родину – смачненькі і ароматні:
Млинці, пиріжечки, оладки, кутя із горіхами, медом…

Дівчата ворожать на щастя, на долю, цікавить усіх майбутнє…
Магічне, здавалося б, дійство… включає традицій багато…
Побачать у сні черевик, парасолю, чи дерево, може, могутнє?
Сюжет інтригуючий дійсно! Весь світ поринає у свято…

Нагадує вечір прадавню легенду (немов оживають тіні) –
І про Василя, й про Меланку, про їхню любов гарячкову…
А січень бере всю планету в оренду, розпилює вправно іній…
У білому гори серпанку нагадують казку зимову!

У тексті розчинено вірш:

Зерном посіває господар хатину,
Вітає словами колядки…
Чекають наїдки велику родину –
Млинці, пиріжечки, оладки…

Дівчата ворожать на щастя, на долю,
Магічне, здавалося б, дійство…
Побачать у сні черевик, парасолю?
Сюжет інтригуючий дійсно!

Нагадує вечір прадавню легенду
І про Василя, й про Меланку…
А січень бере всю планету в оренду…
У білому гори серпанку…

 

 

2 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, історія, зима, народні звичаї, обряди, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте січня. Щедрий Вечір або свято Меланії нет