Марина Штефуца – Авель

                Авель

Беззвучно впав землі в ясельця.

Вуста відкрила, щоб прийнять

Безодня, іще тепле серце,

У порох плоть розчленувать.

 

І не збагнув за що жорстоко

Світ страчено для нього… з ним…

У потойбічні ж одиноко…

Заплакав гірко херувим.

 

У відчаї забилась мати…

Це перше вбивство, перша смерть.

Осквернено планети шати,

Спаплюжено крайнеба твердь.

 

На сонці крапельки червоні

Крові з ножа поміж лампад.

Душа ж у Бога на долоні,

Бо катом став для брата брат.

 

Оставить комментарий