Марина Алдон – Десяте січня. Мороз

30 декабря, 2012 1:09 пп

Десяте січня. Мороз

3D, у техніці розчинення

Пише на склі шедеври, краще, аніж Ван Гог…
Вчив його Сам Творець відображати дійсність…
Часом лоскоче нерви вуса тонкий мазок…
Перший земний митець інтерпретує вічність…

Ліпить свої скульптури на узбережжях рік,
З льоду людських сердець видобуває холод…
Кожен етюд з натури… Ризи – біленький сніг,
Навіть клобук, вінець, наче магічне коло…

Гладить мольберт природній, ніби обгортки книг,
Щоб нанести талант на чарівну палітру…
Має звання «народний» містик та мандрівник…
Хоч і не музикант, любить сонати вітру…

У тексті розчинено вірш:

Пише на склі шедеври,
Вчив його Сам Творець…
Часом лоскоче нерви
Перший земний митець…

Ліпить свої скульптури
З льоду людських сердець…
Кожен етюд з натури…
Навіть клобук, вінець…

Гладить мольберт природній,
Щоб нанести талант…
Має звання «народний»,
Хоч і не музикант…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте січня. Мороз нет

Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи

30 декабря, 2012 1:07 пп

Дев’яте січня. Віршовані листи

3D, у техніці розчинення

Віршовані листи прошиті самотою
У папці особистій, за файлами душі…
Зруйновано мости між мною та тобою…
Обабіч – далі млисті, сьогодні ми… чужі…

Приховують свій плач зірки і дишуть глибше,
Завії безголосі щось хочуть донести…
Для долі я – читач, вона скрижалі пише…
До слова «щастя» досі… один синонімом – ти…

Здається, текст простий… звичайно, про кохання…
Важливе – між рядками, під паранджею з рим…
Мій місяць навісний лиш бачить біль страждання…
У тебе під ногами… тринадцять спільних зим…

Віршовані листи гортають тихо очі…
Вітрисько розриває чуттями повні сни…
А мрія шелестить, замерзла серед ночі…
Назад доріг немає… Маскує сніг сліди…

У тексті розчинено вірш:

Віршовані листи
У папці особистій…
Зруйновано мости…
Обабіч – далі млисті…

Приховують свій плач
Завії безголосі…
Для долі я – читач,
До слова «щастя» досі…

Здається, текст простий…
Важливе – між рядками…
Мій місяць навісний
У тебе під ногами…

Віршовані листи
Вітрисько розриває…
А мрія шелестить,
Назад доріг немає…

 

30 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, зима, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’яте січня. Віршовані листи нет

Марина Алдон – Восьме січня. Молитва

29 декабря, 2012 5:56 пп

Восьме січня. Молитва

3D, у техніці розчинення

Молюсь Тобі, вічний Боже, я ж частка Твоя… я глина!
Спасибі за сніг лапатий, за свіжу морозну днину…
Зроби так, прошу, щоб кожен покаявся у провинах,
Добром щирим був багатий… Мою бережи родину!

Молюсь… і благаю долі усім, хто з Тобою в серці…
Здоров’я маленькій доні пошли, бо росте без тата…
Щоб мАла всього доволі, співала, мов те джерельце,
Стискала вітри в долоні (бо ж мріє вона літати)…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній… У небі Твої собори…
Коханому дай удачі, щоб легко писались вірші…
Хай буде веселим ближній, щоб спали безжурно гори…
Нічого… сама… що плачу… щоб щастя пізнали інші…

У тексті розчинено вірш:

Молюсь Тобі, вічний Боже…
Спасибі за сніг лапатий…
Зроби так, прошу, щоб кожен
Добром щирим був багатий…

Молюсь… і благаю долі,
Здоров’я маленькій доні…
Щоб мАла всього доволі,
Стискала вітри в долоні…

Молюсь. Ти почуй, Всевишній…
Коханому дай удачі…
Хай буде веселим ближній…
Нічого… сама… що плачу…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, пори року, Різдво, релігія, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме січня. Молитва нет

Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво

29 декабря, 2012 4:24 пп

Сьоме січня. Різдво

3D, у техніці розчинення

Велике свято і на небі, й на землі, в усьому Всесвіті:
Син Божий народився в Віфлеємі, у вертепі старовинному…
Зірки, немов міжгалактичні кораблі, пливуть у безвісті,
Освітлюють і освящають, темінь десь у просторі первинному…

Співають хори ангельські пісні хвали над нами, грішними,
Йдуть пастухи вітати немовлятко, попросИть за все пробачення…
З дарами поклоняються Царю волхви – жерці-старійшини…
Щасливі люди і радіє Батько, набуває Слово значення…

Духовну лірику читають потічки та навіть… камені…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі із узгір’я нетутешнього…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ, що будуть спалені…
Сьогодні ми, немов на карнавалі у минулого й прийдешнього…

У тексті розчинено вірш:

Велике свято і на небі, й на землі:
Син Божий народився в Віфлеємі …
Зірки, немов міжгалактичні кораблі,
Освітлюють і освящають, темінь…

Співають хори ангельські пісні,
Йдуть пастухи вітати немовлятко,
З дарами поклоняються Царю волхви…
Щасливі люди і радіє Батько…

Духовну лірику читають потічки…
Цитують Книгу книг вітри зухвалі…
Із тінями неквапно бавляться свічкИ…
Сьогодні ми, немов на карнавалі…

 

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, молитва, побажання, пори року, привітання, Різдво, релігія, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме січня. Різдво нет

Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір

29 декабря, 2012 4:14 пп

Шосте січня. Святвечір

3D, у техніці розчинення

Крайнебо чорнявим крепом оздобою є для місяця,
Вростає вночі в Карпати морозна зимова свіжість…
Зірницями над вертепом… в дітей оченята світяться…
Щедрівки ідуть до хати… а з ними Господня ніжність…

Співають колядку хором південні вітри з північними
І славлять прихід Месії, як на полотні Ван Гога…
Сніжинки своїм узором здаються кліше графічними,
Встеляють дорогу мрії, що з серця веде до Бога…

Домашня кутя до столу… і пахнуть свічки бурульками…
Спить янгол з фольги в долоні, на крилах шовкова пряжа…
Ялина гілки додолу з гірляндами гне та з кульками…
Схиляє в низькім поклоні чоло вся планета наша…

У тексті розчинено вірш:

Крайнебо чорнявим крепом
Вростає вночі в Карпати…
Зірницями над вертепом
Щедрівки ідуть до хати…

Співають колядку хором
І славлять прихід Месії
Сніжинки своїм узором…
Встеляють дорогу мрії…

Домашня кутя до столу…
Спить янгол з фольги в долоні…
Ялина гілки додолу
Схиляє в низькім поклоні…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, місто, мої вірші, молитва, ніч, пори року, Різдво, релігія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шосте січня. Святвечір нет

Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш?

29 декабря, 2012 4:07 пп

П’яте січня. Чому мовчиш?

3D, у техніці розчинення

Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь… і власні очі…
В душі штормить… кохання віртуальне, а довкола зимно…
Ми схожі, наче свічечка та тінь у лоні ночі…
Твоє я відображення дзеркальне! Ну, невже… не видно?

Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл чи просто крапку
За тиждень надіслав уже в б із вітром (переважно східним),
Не те що у листі окремий файл, архівну папку…
Благаю, будь у млі й надалі світом… ідеальним, рідним…

Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап… Ти де принишкнув?
У серці почуттів тривожних вістря, зледенілі сльози…
Відкрий мене для себе, ніби сайт… а, може, книжку…
Тебе не вистачає, як повітря, як тепла в морози…

У тексті розчинено вірш:

Чому мовчиш? Ховаєш янь та інь…
В душі штормить… кохання віртуальне…
Ми схожі, наче свічечка та тінь…
Твоє я відображення дзеркальне!

Чому мовчиш? Маленьку квітку-смайл
За тиждень надіслав уже в б із вітром,
Не те що у листі окремий файл…
Благаю, будь у млі й надалі світом…

Чому мовчиш? Включи, нарешті, скап…
У серці почуттів тривожних вістря…
Відкрий мене для себе, ніби сайт…
Тебе не вистачає, як повітря…

 

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, зима, кохання, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте січня. Чому мовчиш? нет

Марина Алдон – Четверте січня. Сніг

29 декабря, 2012 2:38 пп

Четверте січня. Сніг

3D, у техніці розчинення

Сніг – тимчасова шкіра землі… з неба пахне цвітом…
За тисячі миль від сонця вона час від часу тане…
Чи попіл пісень Шекспіра, розсіяний з хмари вітром,
Холодній зимі в долоньці кристаликів білий танець…

Сніг – це парад пилинок, із інших, чужих, галактик,
Дрібненькі, добірні зорі, ще менші за наші сльози…
Січневий наряд ялинок… що ґудзик – то діамантик…
Казкові складні узори гаптують крильмИ морози…

Сніг – це Господня манна, Отця крижане творіння,
Із клаптиків потойбіччя таємні графічні знаки…
Зернівка хрустка рахманна без паростків, без коріння
Не лащиться, тре обличчя, життя подає ознаки…

У тексті розчинено вірш:

Сніг – тимчасова шкіра
За тисячі миль від сонця,
Чи попіл пісень Шекспіра
Холодній зимі в долоньці…

Сніг – це парад пилинок,
Дрібненькі, добірні зорі,
Січневий наряд ялинок,
Казкові складні узори…

Сніг – це Господня манна
Із клаптиків потойбіччя…
Зернівка хрустка рахманна
Не лащиться, тре обличчя…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте січня. Сніг нет

Марина Алдон – Третє січня. Світлина

29 декабря, 2012 2:36 пп

Третє січня. Світлина

3D, у техніці розчинення

Звичайний робочий будень, а в мене сьогодні свято…
Знайшла на столі світлину між віршами про природу…
Згадала гарячий грудень, під небом холодне плато,
Велику любов єдину – від Господа нагороду…

Нехай ми тепер не разом, у кожного власні мрії,
Дивлюся в бездонні очі, що сяяли в нашім домі…
Цілющим ти був алмазом, усі розганяв стихії…
І зіркою серед ночі у сни проростав свідомі…

Не знаю, що буде завтра, що скаже химерний січень,
На довгій слизькій дорозі чи йтиме удача поряд…
У серці кохання ватра й тепло від твоїх освідчень…
Мене зігріває досі ласкавий чуттєвий спогад…

У тексті розчинено вірш:

Звичайний робочий будень…
Знайшла на столі світлину,
Згадала гарячий грудень,
Велику любов єдину…

Нехай ми тепер не разом,
Дивлюся в бездонні очі…
Цілющим ти був алмазом
І зіркою серед ночі…

Не знаю, що буде завтра
На довгій слизькій дорозі…
У серці кохання ватра
Мене зігріває досі…

 

29 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, мої вірші, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Третє січня. Світлина нет

Марина Алдон – Друге січня. Потяг. Спогади

28 декабря, 2012 10:35 пп

Друге січня. Потяг. Спогади

3D, у техніці розчинення

Потяг знов на своїй платформі стоїть праворуч…
Він привозить зимУ з Сибіру в пустім вагоні…
Повний місяць у небі чорнім, неначе обруч…
Видно лінії, ніжну шкіру його долоні…

На купейнім вікні морози малюють крила,
Виціловують сірі штори вітри холодні…
Щось невтішні дають прогнози німі світила…
Перелякані семафори тремтять сьогодні…

Як торік, я тебе шукаю десь на вокзалі,
Та знаходжу лиш тільки спогад та безнадію…
А тривога без меж, без краю в душі зів’ялій…
Ти ж змінив і життя, й світогляд, і кожну мрію…

Потяг знов на своїй платформі… у позі Сфінкса…
Жде світання, немов причастя… паломник… вірно…
До цих пір від журби не в нормі сердечна лінза…
Рівень в крОві гормонів щастя низький… надмірно…

У тексті розчинено вірш:

Потяг знов на своїй платформі…
Він привозить зимУ з Сибіру…
Повний місяць у небі чорнім…
Видно лінії, ніжну шкіру…

На купейнім вікні морози
Виціловують сірі штори…
Щось невтішні дають прогнози…
Перелякані семафори…

Як торік, я тебе шукаю,
Та знаходжу лиш тільки спогад…
А тривога без меж, без краю…
Ти ж змінив і життя, й світогляд…

Потяг знов на своїй платформі…
Жде світання, немов причастя…
До цих пір від журби не в нормі
Рівень в крОві гормонів щастя…

28 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, місто, мої вірші, ніч, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге січня. Потяг. Спогади нет

Марина Алдон – Перше січня. Новий рік

28 декабря, 2012 11:23 дп

Перше січня. Новий рік

3D, у техніці розчинення

Гортаю священну книгу, молюся Творцю врочисто…
Стискаю ялинки вії. Листами вони оздоблені…
Який Новий рік без снігу (якесь несвяткове місто)?
Зростити б його із мрії, що в небо пускає корені…

Без тебе у хаті сумно, в душі знову протиріччя,
Малює мороз ікону, чи очі твої бездоннії…
Танцюють вітри безшумно, чекаючи опівніччя,
Кидаються із балкону невдалі пісні в агонії…

Диск місяця віддаляє хмарину від феєрверку…
Звичайна віконна рама є в інші світи оправою…
Ти десь… за десятим гаєм, за тридев’ять миль від смерку…
Болить кілометрів рана… ковтаю сльозини з кавою…

В кутку на столі шампанське, снігурка із шоколаду,
Гірлянди, свічки строкаті виблискують майже золотом…
Для чого вбрання циганське, одежа для маскараду?
Коли я одна в кімнаті… а серце розбите… спогадом…

У тексті розчинено вірш:

Гортаю священну книгу,
Стискаю ялинки вії.
Який Новий рік без снігу?
Зростити б його із мрії…

Без тебе у хаті сумно,
Малює мороз ікону…
Танцюють вітри безшумно,
Кидаються із балкону…

Диск місяця віддаляє
Звичайна віконна рама
Ти десь… за десятим гаєм…
Болить кілометрів рана…

В кутку на столі шампанське,
Гірлянди, свічки строкаті…
Для чого вбрання циганське?
Коли я одна в кімнаті…

 

28 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, мої вірші, молитва, Новий рік, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше січня. Новий рік нет

« Следующие